Одного разу ми з чоловіком вирішили, що більше ніколи не будемо спати ні на дивані, ні на ліжку, тому що вони ламаються і скриплять. Тому було вирішено власноруч будувати подіум, який зможе витримати не тільки життєлюбних нас, але і яку-небудь Ладу Калину.
Спочатку, це була кімната 18 кв м, витягнута і нудна, бо вікно дивилося на протилежну стіну будинку. Кімнату ми перегородили, перетворивши її в гардеробну – 7 кв м і спальню – 11 кв м. Вхід в спальню лежить через гардеробну. Висота самого подіуму 80 см, а потрапити в його «надра» можна з боку гардеробної – в стіні пророблені отвори і поставлені дверцята. На жаль, показати їх не вийде – вони заставлені вішалкою. Під подіумом зберігаються речі, які зазвичай “живуть” на антресолях або в коморах.
Беручи до уваги той сумний факт, що в старій квартирі наша активна осередок суспільства ухоркали за нетривалий час трьох недешевих дивана, подіум зварювався із залізних кутів, згвинчувати болтами, викладався зверху товстенними плитами мдф, після чого вистилають ламінатом. Штори зшили з подругою. На стіні – інтер’єрна наклейка.
Узголів’я робила власноруч – оббила дві прямокутні плити поролоном і обтягнули тією ж тканиною, з якої шилися штори.
Під підвіконням – вентиляція, щоб тепле повітря від радіатора міг вільно підніматися вгору.
Вікна довелося не тільки завісити, але і до середини заклеїти прозорим оракалом – небо видно, а сусідів – ні. Власне, ніяких інших надлишків в спальні поки не передбачено, хоча протилежна стінка дражнить.
